Главная » 2010 » Березень » 2 » 9 клас Урок 3. Графіка, живопис. Художні засоби та види

Здається, про Т. Шевченка вже відомо все: про його поетичні, прозові, малярські твори.
Та, на щастя, великого пророка відкриваємо для себе знову й знов. І це прекрасно, що ми маємо змогу милуватись
неоцінненим внеском цієї величної постаті в вітчизняну культуру.

«Було б дуже корисно організувати в Англії виставку живопису Шевченка. Я здивований: він, виявляється,
 чудовий художник-реаліст, і багато хто з сучасних художників у нього може дечого навчитися... Це наша втрата, що ми й досі так погано ознайомлені з таким визначним поетом і художником».

                                                                                              Герберт Маршалл, англійський поет і перекладач. 1964р.

Шевченкові шістнадцять років. Під малюнком погруддя жінки підпис «1830. Рисовал Тарас Шевченко». Обвита напівлаврами, напіводягом молода дівчина. Вродлива шляхтянка? Квітуча замріяна акторка-кріпачка? Звичайна фантазія духовно розвиненого юнака про чарівну жінку, справжнє кохання? Ні, але втілений у малюнок начерк юнки, освітленої згори.
Людина, яка намалювала цей твір, — безперечно, великий художник. Уже цей малюнок засвідчує в ньому Боже світло, великий дар Божий, причому не лише щодо живопису, а взагалі як людини, що може виявляти і втілювати це світло у численних проявах свого життя.
Рівень ще доакадемічних робіт Тараса — вражає. Напрошується порівняння з Ван Гогом, що так само — самостійно і з допомогою безлічі вправ, копіювання та студій, незважаючи на перешкоди й труднощі, на випробування — розвинув свій талант рисувальника до дуже високого мистецького рівня. Туші «Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Богдана Хмельницького», акварель «Олександр Македонський виявляє довір‘я своєму лікареві Філіппу» (1836—1837) — це твори зрілого майстра високого злету, світового значення. Кожна постать (саме постать, незважаючи на те, раб чи державний володар) тут промовляє — вони справді кричать, сумують, страждають,
розмірковують, спостерігають, живуть... Ці роботи гармонійно сконструйовано, вони (в тому числі і їх персонажі) розкуті, рухливі, живі. Частини цих робіт зумисне не підпорядковані гармонії цілого, щоб уникнути штучності, надуманості, мертвотності, а самі утворюють життєву гармонію. ТАК може творити лише великий майстер, лише творець... Мікеланджело і Тіціан, Сезанн і Роден, Рембрандт і Шевченко.
З малюнків цих видно, що автор їх міг би бути і видатним скульптором. Тарас-таки зайнявся скульптурою, проте уже на засланні. Знайшовши біля Новепетрівського укріплення глину, придатну до ліплення, починає займатися новим для нього видом мистецтва. (Більшість цих творів також зображує життя і побут казахського народу). Челядь зворушено і пригнічено дивиться з ганку терема на смерть древлянського князя. Древлянські воїни у страждальницькому екстазі. Вони схожі на зображення християнських мучеників. Переможений вельможа підняв угору меча у піхвах... Князь помирає на вулиці, на килимі, на руках переможених... Посередині на другому плані кати й народ... Київський князь Ярополк, брат Олега, вказуючи рукою поперед себе, щось запитує у свого боярина, який замислився, склавши руки й опустивши голову... Київські вояки збентежені, здивовані й задоволені. Один тримає в руках ягнятко і якось дурнувато посміхається... Позаду них на темнуватім коні прапороносець зажурився... Дружинники осторонь праворуч зайняті своєю справою... І попереду їх стоїть малий зброєносець, що має довге волосся і підперезаний білий хітон. Він тримає за вуздечку красеня білого коня, що дуже добре освітлений і повернув голову до духовного юнака, який у лівій руці тримає щит. Кінь неначе всміхається до хлопця. Він йому друг, але й підкоряється йому. Ліворуч тільки голова білого скакуна. Той якось із сумом похнюпився. Хлопець стоїть невимушено, спершись на одну ногу, проте міцно й сильно. Він незворушно й водночас із великою причетністю — духовно — спостерігає за смертю древлянця і за всією сценою взагалі... Він дуже схожий на ікони святих... Янголи є і ліворуч, і праворуч... Це видатне мистецтво. Так малював самоучка Шевченко у двадцять два роки. .



Категория: Художня культура | Просмотров: 4769 | Добавил: olga_salamaha | Рейтинг: 4.7/19 |
Всего комментариев: 0



Пошук по Сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Авторизація

Логин:
Пароль:

Міні Чат