Якщо говорити про орнаментацію предметів побуту наших предків, необхідно згадати про трипільців. У трипільських племен Побужжя та Подніпров'я простежується певна закономірність у розташуванні поселень: їх будували переважно на зручних для оборони місцях. Поряд з великими (багатосімейними) житлами будувалися малі (односімейні). В кожному приміщенні, де проживала окрема сім'я, були піч, відповідний господарський та побутовий інвентар. Крім того, в окремих камерах з випаленої глини споруджувалися жертовники, які розписувалися різноманітними фарбами. У цьому, зокрема, проявлялася одна з характерних особливостей культури середньотрипільських племен Побужжя.
 Сталися зміни і в асортименті знарядь праці, зросло виробництво зброї (вістер до стріл та списів), що було зумовлено зростаючими господарськими та суспільними потребами. Вищого рівня досягло в середньоенеолітичний період керамічне виробництво трипільців. Саме в цей час набуло розвитку виготовлення самобутньої трипільської розписної кераміки. Якщо в ранньотрипільський час кольоровий розпис посуду застосовувався лише зрідка, то в середньотри-пільський період великого поширення набув багатобарвний орнамент, створюваний за допомогою білої, жовтої, червоної і чорної фарб. Трипільські племена не тільки досконало володіли складною технологією кольорової орнаментації посуду, а й були справжніми митцями орнаментальних композицій та сюжетів.
 Особливою винахідливістю в цьому відношенні відзначалися трипільські племена Подністров'я. Кожне з них створило
своєрідний стиль розпису побутового посуду. Висока мистецька майстерність трипільського керамічного розпису була
зумовлена, крім усього іншого, його магічним змістом і символічним значенням окремих орнаментальних сюжетів та
композицій. Не випадково в чисто орнаментальні схеми вписуються досить реалістичні зображення різних тварин,
 рослин, а також людини. Про безпосереднє ритуально-магічне призначення трипільської кераміки свідчать культові
зображення жіночих постатей з чашами на колінах, які, безперечно, пов'язані з різними обрядами «чаклування».
Насиченість прикладного мистецтва релігійномагічним змістом є характерною рисою ідеологічних уявлень, світогляду
 первісних землеробів.