6 клас Урок 29 Міфологічний жанр Освітній портал

Главная » 2010 » Лютий » 20 » 6 клас Урок 29 Міфологічний жанр

МІФ (гр. Μύθος — переказ, оповідання, альтернативна вимова міт) — вигадане оповідання, в якому явища природи або історичні події зображуються й з'ясовуються в персоніфікованій формі.
   Міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Міф – це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родічів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколішньогосвіту, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт. Міф – не продукт необізнаності, це просто інший способ ставлення до світу. Міф – це спроба знайти реальні зв`язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того поребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, преші правові норми.

Види міфів

    * Міф про створення Всесвіту.
    * Міф про загибель Всесвіту (Апокаліпсис Іоана Богослова).
    * Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи).
    * Героїчні міфи (про героїв, засновників племен – грецькі міфи про Геракла).
    * Міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея). Українські міфи
Українськи міфи характерні тим, що вони надзвичайно природні, пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Іхні персонажі переважно батько-господар, мати-господиня, їхні сини і дочки, їхня худоба та лани. У найархаїчніших колядках і щедрівках можна зустріти звеличення не якоїсь конкретної родини людей, але швидше - відгомін прославлення сім'ї небесних світил та природних явищ: Сонця, Місяця, зірок, дрібного дощу і т.п. Люди жили в повній гармонії з природою і тому й Боги та міфічні істоти були для них природними та рідними. Візантійські міфи на початок християнської доби були чужі і незрозумілі стародавнім українцям, тому вони і намагалися зберегти свою таємну віру, часто ховаючись по глухіх лісах та хащах, недоступніх для місіонерів нової
віри. На жаль, мало писемних творів про народні вірування у нас збереглося.



Категория: Образотворче мистецтво | Просмотров: 2354 | Добавил: olga_salamaha | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0



Пошук по Сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Авторизація

Логин:
Пароль:

Міні Чат