Важко знайти в Історії Західної Європи епоху, яка породила таку різноманітність художніх індивідуальностей, таку кількість видів і жанрів в образотворчому мистецтві, які можна зустріти у XVII ст.
Портретний жанр цього періоду закономірно виходить за свої межі, набуваючи характеристик інших жанрів.
Поступово виокремлюються такі піджанри: портрет-картина, де портретований представлений в смисловому і сюжетному взаємозв'язку з оточуючим його світом речей, природою, архітектурними мотивами та іншими людьми (груповий портрет); портрет - тип: збірний образ, структурно близький портрету; костюмований (міфологічний, алегоричний, історичний) портрет.
У XVII столітті найвищі досягнення портретного жанру належать послідовникам нідерландського живопису, який поділявся на дві самостійні школи - голландську та фламандську. Підвищений потяг художників до вдосконалення живописної техніки, ствердження творчої особистості сприяє широкій і багатогранній розробці як парадних, так і камерних на нейтральному тлі станкових портретів (Невідомий художник. «Портрет чоловіка з бокалом» (1640 (?) р.).
Характерне для голландських портретистів звернення до групового портрету пов'язано з посиленням буржуазно - демократичних тенденцій в житті країни. Застиглі портретні групи середньовіччя змінюються багатофігуними композиціями, сповненими живого, дійсного взаємозв'язку (Гендрік Тербрюгген. „Концерт" (1626 р.).
Італійська школа живопису XVIII ст. зберігала високий рівень майстерності, хоча на той час посилюється вплив французької культури на всі види мистецтва, у тому числі на портретний жанр. Створюються зразки міфологічного та алегоричного ^ портрету (Елізабет Віже - Лебрен. „Амур" (1793 (?) р.).
Особливо повно і глибоко реалістичні риси проявляються в портретному жанрі
XVIII століття. Створені портрети того часу вирізняються точністю соціальних характеристик, психологічним аналізом, глибоким розкриттям внутрішнього світу і багатством почуттів зображених людей. До таких можна віднести твори Пітера Брандела («Портрет старого». Кін. XVII - поч. XVIII ст.).
У XVIII ст. відбувається інтенсивний розвиток російського портретного жанру, який наприкінці століття став врівень з вищими досягненнями світового мистецтва. Тенденції романтизму проявляються у творчості живописців Василя Тропініна та Карла Брюллова. У колекції ЧОХМ зберігається «Портрет гречанки» (І пол. XIX ст.) невідомого художника, який чудово ілюструє цей період.

Експозицію доповнюють мармурові скульптури італійського майстра Луіджі Пампалоні «Хлопчик, що молиться. Сирота». 20-30 роки XIX ст. та жіночий портрет польського скульптора Хоми Томаша-Оскара Сосновського «Елеонора», 50-60 роки XIX ст.

Отже, представлені на виставці роботи зарубіжних художників XVII - XIX століть з фондів музею ще раз демонструють високий мистецький рівень творів та розмаїття портретного жанру європейського мистецтва.