Безумовно, найбільший майстер плаката, Дмитро Моор увійшов до історії радянського мистецтва як карикатурист, книжковий ілюстратор, чудовий педагог, нарешті, самобутній теоретик, що залишив праці про формальну і образну специфіку агітаційних видів художньої культури. Ще будучи студентом Моор працював в друкарні, і одержані там професійні знання стали в нагоді йому згодом для осмислення творчих можливостей, що надаються художникові газетно-журнальним виробництвом. Не маючи спеціальної художньої освіти, він вже в ранній період творчості умів органічно пов'язати майстерність того, що малює із завданнями поліграфічної справи. В період роботи в московському журналі "Будильник" молодий художник Дмитро Орлов прийняв псевдонім Моор, оскільки характер головного героя шиллерівских "Розбійників" Карла Моора ідеально відповідав творчому темпераменту майстра, пристрасного і послідовного в своєму "романтично несамовитому" прагненні до мистецтва, політично злободенного, активно впливаючого на глядача. Моор відразу проявив себе в області політичної сатири і неабиякою мірою сприяв тому, що московський "Будильник" в боротьбі з царською цензурою перевершив в спритності і енергії навіть визнаного лідера ліберальної образотворчої публіцистики - петербурзький альманах "Сатирикон".