Скульптурний жанр в українському декоративному мистецтві представлено різного роду ляльками.  Лялька-мотанка – одна із найдревніших ляльок. Ляльку-мотанку вузликову в Україні здавна використовували як ритуальну.
Таку річ дарували нареченій. Вона зберігала її аж до появи свого первістка.
Також дарували жінці яка не могла з якоїсь причини завагітніти (жінка щодень вкладалась з нею спати, аж доки
їй не посилали надії).
Хворій дитинці також дарували лялю-мотанку. Вважалося, що хвороба і все погане входило в ляльку і тому, після
 одужання, ляльку спалювали.
Ще таку лялю клали до колиски перед тим, як покласти туди вперше дитятко (вважалося, що лялька оберігала мал
82річна майстриня Варвара Мацелла виготовляє ляльки-мотанки просто в одному з залів музею. Годі оминути вбрану
 у вишиванку жіночку, яка ще й багато цікавого оповідає:
– Ось уже 25 років роблю ляльки-мотанки з ниток і ганчір’я, що їх потім пеленаю та зав’язую вузликами. Часто
роблю авторську сувенірну ляльку з обличчям, утім переважно беруся за оберіг, себто з хрестом на обличчі,
аби в ляльку не вселився злий дух.
Вузликову ляльку-мотанку мати робить для доньки, дарує, аби та народила здорову дитину.
Потому як на світ з’явиться нове життя, треба повернути ляльку тричі проти годинникової стрілки, мовлячи:
«Відвернися злом, повернися добром» – і покласти в колиску, де дитинка спить. Ця лялька охоронятиме її сон.
Натомість донька береже оберіг і дарує його вже своїм дітям. Отак лялька живе у цілих поколіннях…
Якщо дитина гратиметься такою іграшкою, повірте, вона забуде про агресію, жорстокість, навіть непослух…А в наш час це дуже актуальна проблема.