За призначенням та особливостями художнього виконання живопис
поділяється на монументальний, декоративний та станковий.
Монументальному живопису властиве філософсько-епічне розуміння
дійсності, суспільно-значимий зміст, масштабність задуму, громадянський
пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії
тощо. Монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектурою,
підпорядковується архітектурній споруді, створюючи синтез – органічну
єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез
тоді досягає повноти, коли різні види мистецтв узгоджуються спільністю
ідейного задуму та стилістичною єдністю. В ансамблі монументальний
живопис виконує також і декоративну роль.
Декоративний живопис призначений для прикраси, входячи до складу
архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва.
Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що
не мають самостійного значення; панно, орнаментальне підкреслення
функцій предмету або оточення великих настінних сцен.
Станковий живопис (від слова станок, мольберт, на який ставиться
приготовлена основа – картон, дошка, полотно для малювання картин)
об’єднує твори самостійного значення, не пов’язані з архітектурним
ансамблем. Їх можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях,
установах, музеях.