Українські митці початку
ХХ століття, намагаючись витворити оригінальний стиль української книжкової
графіки, прагнули синтезу в одному художньому образі трьох складників:
художнього слова, мистецького зображення та сумарного поліграфічного ефекту.
Орiєнтуючись на досягнення митців «Мира искусства», західноєвропейської,
китайської та української графіки, Нарбут перший в Україні проголосив принцип
архітектурної побудови книги як єдиного цілісного мистецького організму. Від
оповідного супроводу в своїх перших ілюстраціях до російських казок та казок
Андерсена Георгій Нарбут перейшов до вищого етапу — співтворчості з автором
книги, до відтворення духу й змісту тексту засобами графічного мистецтва.
Г.Нарбут виходив передовсім із самого сюжету літературного твору. Наприклад,
обкладинку до «Антології» Миколи Зерова художник вирішив у строгій, класичній
античній манері з характерними, стилізованими під грецький шрифт, літерами,
заставками у вигляді деталей грецької архітектури. Колорит ілюстрацій
монохромний, з перевагою двох кольорів — чорного та брунатного, як у грецькій
чорно-фігурній кераміці. Нарбут кохався у стихії українського народного
мистецтва, старовинної народної гравюри, дитячої іграшки, народної картини
«Козак Мамай». Він любив малювати стародавню архітектуру, знаходячи в
архітектурних фантазіях наснагу для пошуків цілісного образу книги. Особливо
велику роль відіграють у його ілюстраціях характерні для України барокові та
класичні архітектурні елементи соборів, церков, старовинних палаців. Скажімо,
риси чернігівської архітектури упізнаються в його ілюстраціях до казок
Андерсена, що сприймається доречно й надає їм національного колориту. Крім
ілюстрацій, Нарбут створював шрифтові обкладинки, силуетні портрети.