Дуже багата матеріальна основа декоративно-прикладного мистецтва, тобто використання різноманітних матеріалів.
 Майстри народних художніх промислів застосовують глину, виробні камені, кістку, ріг, дерево, метали й т.д.
З покоління в покоління передаються технологічні прийоми художньої обробки й декоративної обробки виробів.
У художній обробці виробів діє головна закономірність декоративно-прикладного мистецтва - погодженість
эстетического з утилітарним. Малюнок у декоративно-прикладному мистецтві Між малюванням з натури й декоративним
малюванням існує велике розходження.
Якщо при роботі з натури ви зображуєте природні форми в різних положеннях і з різними світлотіньовими відносинами
й колірними відтінками, то в декоративному малюванні ці форми потрібно показати у вигляді певного орнаментального
мотиву - умовно, стилизованно (узагальнення зображуваних фігур за допомогою умовних прийомів).
Таким чином, декоративний малюнок є результат знайденого взаємозв'язку між сприйняттям природи й декоративним
відображенням дійсності. Орнамент є вираженням різних відчуттів і настроїв людини. Це досягається за рахунок
композиційного рішення, розташування мотиву візерунка в смузі, квадраті, колі й т.п.
Смуги орнаменту можуть бути розділені по-різному: на квадрати, прямокутники, трикутники, багатокутники, кола,
 овали й т.д. Квадрат створює враження спокою, прямокутник - відчуття тісноти, напруженості. Зміна положення
візерунка впливає на порив, стрімкість, різкість ритму (відмінна риса орнаменту полягає насамперед у ритмічності
повторення мотиву).
Чергуванням різних положень основної деталі візерунка з різними напрямками елементів або зі зміною плавності
 контурів можна домогтися відчуття ліричності, м'якості або занепокоєння, сторожкості. Певний характер- малюнка
 й особливий лад мотиву візерунка ставлять перед вами складні завдання перетворення природних форм у декоративні
образи за. рахунок спрощення елементів.